День виводу військ з Афганістану

Немає коментарів 92 Перегляди

          15 лютого 1989 року, закінчилася одна із трагічних воїн другої половини ХХ століття – війна в Афганістані.

          Рішення ввести радянські війська до Афганістану ухвалено 12 грудня 1979 року. Офіційна мета введення була — запобігти загрозі іноземного військового втручання.

          Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала винятково Обмеженим контингентом радянських військ, опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгоралася в Афганістані, і стало її активним учасником.

          У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан з одного боку і озброєна опозиція (моджахеди, або «душмани») — з іншого. Боротьба велася за повний політичний контроль над територією Афганістану. Моджахедам в ході конфлікту підтримку надавали військові фахівці США, ряд європейських країн-членів НАТО, а також пакистанські спецслужби.

          25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ в ДРА по трьох напрямах: Кушка-Шинданд-Кандагар, Термез-Кундуз-Кабул, Хорог-Файзабад. Десант висаджувався на аеродромах Кабул, Баграм, Кандагар.

          До складу радянського контингенту входили: управління 40-ї армії з частинами забезпечення і обслуговування, чотири дивізії, п’ять окремих бригад, чотири окремі полки, чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, одна трубопровідна бригада, одна бригада матеріального забезпечення й деякі інші частини й установи.

          Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року — 3340 днів (дев’ять років, один місяць, дев’ятнадцять днів).

          Виведення радянських військ з Афганістану почалося 15 травня 1988 року, відповідно до укладених в квітні 1988 року Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо ДРА. Радянський Союз зобов’язався вивести свій контингент в дев’ятимісячний термін, тобто до 15 лютого наступного року.

          За повідомленнями, в перші три місяці Афганістан покинули 50 183 військовослужбовців. Ще 50 100 осіб повернулися в СРСР у період з 15 серпня 1988 по 15 лютого 1989 року.

          15 лютого 1989 року генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн. Насправді на території Афганістану залишалися як радянські військовослужбовці, що потрапили в полон до душманів, так і підрозділи прикордонників, що прикривали виведення військ та повернулися на територію СРСР лише в другій половині дня 15 лютого. Прикордонні війська КДБ СРСР виконували завдання з охорони радянсько-афганського кордону окремими підрозділами на території Афганістану до квітня 1989 року.

          Кожен четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, — наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, — українець.

          Зараз в Україні — понад 150 тисяч ветеранів афганської війни, з них близько 8-ми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами. У складні для країни часи воїни-афганці проявили героїзм і мужність на Донбасі, де у боях загинуло більш як 70 воїнів, серед яких і перший заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану, Герой України легендарний Олег Міхнюк. Пройшовши пекло Афгану, мужній десантник загинув, боронячи незалежність і цілісність Батьківщини вже сьогодні…

          Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.

          20 століття часто називають бурхливим, жорстоким, таким воно стало і для нашої історії. Війна, так чи інакше, зачепила кожне покоління — хтось боровся зі зброєю в руках, хтось проводжав близьких на війну, хтось оплакував загиблих.  

          Багато горя,бід і страждань принесли нашому народові ці роки жорстоких битв в чужому краю. Але й там, у далекому Афганістані, радянські воїни проявили найкращі людські якості: мужність, стійкість, благородство. У неймовірно важких умовах бойового життя, далеко від дому, щогодини наражаючись на небезпеку, і часом смертельну,вони зберегли вірність військовій присязі, військовому і людському обов’язку.  

          Серце стискається від болю, коли думаєш про тих, хто, виконуючи наказ Батьківщини, пройшов важкими дорогами чужої країни.

          За кожним воїном-афганцем – доля, життєвий подвиг, крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувалась нова плеяда героїв. Війна безжально перекреслила їхні надії, плани, понівечила долі. Там, серед моторошних смертей, коли життю щохвилини загрожувала небезпека, вони мужніли і загартовувались. 

          Чорним, зловісним крилом ударила в вікна матерів похоронка. Скільки виплакано сліз, скільки горя обрушилося на жінку в одну мить! 

          Битви закінчуються, а історія вічна. Пішла в історію і афганська війна. Але в пам’яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і сльозами матерів. Вона буде жити в пам’яті сиріт, які залишилися без батьків. Буде жити в душах тих, хто в ній брав участь.

          У житті ветеранів є чимало дат – радісних і скорботних. Щороку в ці дні у скверах і парках біля пам’ятників афганцям збираються бойові побратими, згадують обпалені війною молоді роки, стоячи мовчки не цокаючись, п’ють третій тост за тих, хто не повернувся. Попри кров, смерть і страждання , вони по-доброму пам’ятають свій Афган. Тож, пам’ятаймо й ми про наших співвітчизників, на чию долю випало стільки випробувань. 

          15 лютого ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *

7 038 Spam Comments Blocked so far by Spam Free Wordpress

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>